Привітання з Днем медичного працівника!

Привітання з Днем медичного працівника!

Дорогі колеги!
Вітаю вас з професійним святом — Днем медичного працівника.

Незвичайним видався 2020 рік.

Реформа вторинної ланки медичної допомоги, пандемія COVID-19  ускладнили і без того непросту роботу медиків та додали нових турбот.

Запроваджений карантин не дав нам змоги в цьому році зібратись разом для відзначення нашого з вами професійного свята. Але це не привід сумувати.

Ви найкращі! І це головне.

Бо ж ви даруєте людям найдорожче – здоров’я, віру та надію, а іноді  і життя.

Нехай не кожен розуміє, що в складні для нього часи не рідні чи друзі, а саме медичні працівники, за великим рахунком – чужі люди, довгими безсонними ночами чатують над ним, перевіряючи, як б’ється серце хворого, прислухаються до дихання, вводять ліки, знеболюють, годинами стоять біля операційного стола, проводячи складні втручання, щоб врятувати життя. І лікар, пішовши з чергування додому, все рівно подумки залишається з хворим, турбується про його стан, неодноразово телефонує чи приходить у відділення , щоб проконтролювати ситуацію.

Люди кажуть : “Ви ж знали, яку професію обирали, тепер не скаржтеся”.

Так, ми знали і жодного разу про це не пошкодували.

І не просимо нагород чи пам’ятників, а лише поваги та розуміння.

Низький уклін усім працівникам охорони здоров’я за сумлінну та невтомну працю.

Нехай сторицею повертається до вас добро, дароване людям.
Нехай у ваших домівках завжди панують щастя і мир.

Міцного здоров’я,благополуччя і добра вам та вашим  родинам.

 

З повагою,
головний лікар  КНП ІРР “Іванківська ЦРЛ”
Оксана Кадун

 

ОДКРОВЕННЯ

Цей рік видався особливим і щодо життя в Україні, і у світі в цілому, і щодо метеоумов, і щодо змін в медичній галузі держави, нашій районній лікарні зокрема, і щодо подій, новин, перемін в родині, стосунках з близькими людьми.

Не стане виключенням цьогоріч і День медичного працівника: без урочистого зібрання великим дружнім колективом, без святкового вбрання та зачісок наших прекрасних жінок-медиків, без дружнього, веселого застілля з піснями, танцями, розвагами. А це був той день один раз на рік, особливий день, коли спадало на думку, що вірне рішення прийняв, пов’язавши своє життя з медициною, працюючи багато років у колективі медиків саме в Іванківському районі і саме в інфекційному відділенні. Бо час від часу з’являються думки покинути своє «ремесло»: через втому(іноді аж до виснаження, фізичного та психологічного), через дисгармонію в законодавстві нашої держави, через постійні нестатки. Але в потрібний момент відбуваються події, що проганяють ці помисли, ще й натомість окриляють, надихають. І думаєш: невже ж ти нещасливий на своїй роботі? Ну хіба є десь кращий колектив, ніж в моєму рідному інфекційному відділенні, ніж мої дівчата? Хіба ще десь проводяться п’ятихвилинки в головного лікаря, як у нас: не сухо, строго, жорстко, а по-сімейному: хоч часом і емоційно, але по-доброму, з любов’ю? Хіба принесе мені якийсь інший заробіток на життя ті неповторні відчуття, коли щороку пацієнти або їх рідні нагадують про себе добрим словом або подарунком, вважаючи той день, коли з Божою поміччю мною було врятоване життя(без перебільшення і самовихваляння), особливим, ніби день народження?

Життя різнобарвне, в ньому є місце і для чорних та сірих фарб, для відтінків, контрасту. Це робить його цікавішим, справжнім, живим. Вірю в те, що цей рік добіжить до свого завершення, і почнеться новий, яскравий, барвистий період нашого життя, настануть світлі часи в рідній Україні, а разом з тим в медичній сфері нашої держави.

 

Завідувач інфекційного відділення
Глущенко Олексій Іванович

About the author

admin administrator