Хвороба підступна і небезпечна

Хвороба підступна і небезпечна

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ “КИЇВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ЗДОРОВ’Я”
До Всесвітнього дня боротьби з поліомієлітом
Київ – 2018

Щороку 24 жовтня у світі відзначається Всесвітній день боротьби з поліомієлітом. Його мета – привернути увагу світової спільноти до цього захворювання, загрозливих наслідків та необхідності профілактики.

Ще 20 років тому світова статистика звучала невтішно: вірус поліомієліту щодня паралізував тисячу дітей. Міжнародне співтовариство оголосило війну цьому захворюванню у глобальному масштабі.

Починаючи з 1988 року, вдалося на 99% приборкати поширення небезпечного захворювання. Нині прояви поліомієліту трапляються у двох країнах – Пакистані та Афганістані. Для України тема профілактики поліомієліту є актуальною, оскільки наша країна досі залишається в переліку 17 країн світу, де існує ризик спалаху поліо через низький рівень охоплення щепленнями.

Поліомієліт зазвичай вражає дітей віком до 5 років. Однак він може паралізувати чи навіть забрати життя дитини будь-якого віку, якщо вона не пройшла повний курс вакцинації.

Ліків від поліомієліту не існує, однак його можна попередити за допомогою імунізації. Поліовакцина, застосована кілька разів, може захистити дитину на все життя.

Кампанії імунізації підтримують уряди держав, Всесвітня організація охорони здоров’я, Дитячий фонд ООН, Центр США з контролю запобігання захворювань та гуманітарна організація «Ротарі Інтернешнл».

Чим небезпечний поліомієліт

Поліомієліт знайомий  лікарям дуже давно, але описаний лише 70 років тому.  У поширенні поліомієліту ретроспективно виділяють декілька періодів. До середини  ХІХ ст.  це захворювання зустрічалось переважно у вигляді поодиноких випадків у країнах Європи і Америки. Наприкінці ХІХ і на початку ХХ століть виникають епідемії в різних країнах Європи, Америки, Північної Африки, які уражають тисячі і десятки тисяч людей. При цьому близько 10% хворих вмирало і близько 40% ставали інвалідами.

У середині ХХ ст. поліомієліт набуває епідемічного поширення майже у всіх країнах, стає однією з найактуальніших проблем охорони здоров’я у світі.

Після впровадження вакцинопрофілактики (1955 – 1965 рр.) поширення поліомієліту і захворюваність почали спадати, і він став інфекцією, яку можна контролювати.

За інформацією Всесвітньої організації охорони здоров’я,  з 1988 року число випадків захворювання на поліомієліт у світі зменшилось більш ніж на 99% (з 350 000 випадків до 223 випадків, які зареєстровано в 2012 році). Таке зменшення стало результатом глобальних зусиль по ліквідації цієї хвороби.

Що ж таке поліомієліт?

Це вірусне захворювання, при якому вражається сіра речовина спинного мозку. Хвороба здатна за кілька годин призвести до паралічу. Крім цього, можуть виникати запальні явища в слизуватій оболонці кишечника й носоглотки.

Збудник поліомієліту відноситься до категорії ентеровірусів. Відмінною особливістю вірусу-збудника поліомієліту є його підвищена стійкість до дії чинників навколишнього середовища, у зв’язку з чим збудник здатний тривалий час зберігати патогенність, особливо в продуктах харчування, воді та випорожненнях людини. Збудник поліомієліту може тривалий період часу зберігати ознаки життєдіяльності в умовах знижених температур, тривалого заморожування і висушування, і в той же час виявляє крайню чутливість до підвищених температурних реакцій. Так, при впливі температури понад 55 ° С інактивація вірусу настає протягом 8 хвилин. Повне руйнування вірусу поліомієліту в найкоротші терміни спостерігається при впливі хлораміну, розчину хлорного вапна або формаліну, а також калію перманганату і перекису водню.

Джерело інфекції – хвора людина. Найчастіше поліомієлітом хворіють діти у віці до 10 років, причому більше половини випадків захворювання припадає на дітей молодше 4 років. Пік захворюваності реєструється в період із серпня по жовтень.  Та хоч поліомієліт уважається дитячою хворобою, занедужати можуть і дорослі, причому в них захворювання протікає дуже важко.

Важливо знати, яким шляхом передається поліомієліт і як від нього захиститися, адже це захворювання належить до тих, які легше попередити, ніж боротися з наслідками. При настанні важкої паралітичної форми захворювання поліомієліт залишає про себе пам’ять до кінця життя людини. Більше половини пацієнтів живуть з постійною м’язовою слабкістю або іншими патологіями. В тих групах м’язів, які зазнали впливу хвороби, з часом слабкість може розвинутися ще сильніше, аж до повної атрофії. З віком цей стан може погіршуватися. Третина пацієнтів, що перенесли паралітичну форму, залишаються інвалідами.

Переносником збудника, як уже зазначено, є заражена людина, рідше – мухи, що транспортують поліовірус на собі. Найбільш часто зараження відбувається саме орально-фекальним шляхом, тобто вірус можна підхопити через немиті руки, заражену їжу чи загальні предмети побуту. Також поліомієліт передається повітряно-крапельним шляхом (кашель, чхання, під час розмови).

Ознаки і симптоми хвороби

Це ще одна підступність цього захворювання. Справа в тому, що при атиповій формі хвороба протікає з ознаками, дуже схожими зі звичайною застудою. У зараженого з’являється лихоманка, головний біль, нездужання, біль у горлі, який іноді плутають з ангіною. Іноді захворювання взагалі  протікає з мало вираженими симптомами і залишається непоміченим (у випадках, коли організм зараженої людини поборов вірус самостійно, у нього виробляється імунітет, і ймовірність повторного зараження практично дорівнює нулю).

Стадії прояву поліомієліту

Препаралітична. Симптоми нагадують гостре респіраторне захворювання, іноді поєднуються з розладами травної системи. Триває такий стан від 3 до 5 днів, а потім наступає поліпшення. Хворий думає, що застуда відступила, але згодом хвороба повертається, і до неї додаються інші симптоми: різке погіршення самопочуття, сильні головні болі, біль у спині й кінцівках. Іноді настає затьмарення свідомості. Хвороба переходить у наступну стадію.

Паралітична – знижується м’язовий тонус, а через кілька годин настає параліч. До загальних симптомів додається біль у м’язах. Зазвичай уражаються нижні кінцівки, рідше – м’язи тулуба і шиї. В останньому випадку може розвинутися дихальна недостатність, пацієнт не може нормально ковтати. Такий стан може протриматися від декількох днів до декількох тижнів. Потім настає поліпшення, і захворювання переходить у наступну стадію.

Період відновлення – рухова функція швидко починає приходити в норму, але з часом відновлення сповільнюється. Такий період може тривати до декількох років. Немає ніякої гарантії того, що пацієнт зможе відновитися від хвороби повністю. У людини, що перехворіла на поліомієліт,  може закріпитися його залишковий синдром.

Поліомієліт  не проходить безслідно, навіть через багато років після хвороби стан людини може почати погіршуватися, з’являються задишка, стомлюваність, збій дихального ритму у сні, хронічна м’язова атрофія, запальний процес в нервових корінцях спини і сухожиллях.

У разі, коли поліомієліт значно позначився на м’язах попереку, поступово відбувається викривлення хребта, розвиваються остеопороз, остеоартрит, нестабільна прогресуюча деформація суглобів, психічні розлади.        Спостерігаються також залишкові явища поліомієліту – стійкі мляві паралічі, контрактури, паралітична клишоногість, вкорочення і деформація кінцівок,  деформація стоп, кіфосколіози (патологічне викривлення хребта) та інші.

Лікування поліомієліту та його профілактика

Способів специфічного лікування цього захворювання не існує. Лікування поліомієліту неспецифічне. Під час терапії лікарі борються з симптомами захворювання. З медикаментів хворому призначаються препарати, спрямовані на припинення запального процесу, знеболюючі препарати, заспокійливі та розслаблюючі, вітамінні комплекси. Якщо поліомієліт ускладнився паралічем дихальних органів, то хворого підключають до апарату штучного дихання. У період відновлення хворому призначають курс масажу, ЛФК. Крім цього, лікар ортопед проводить своє спостереження за пацієнтом.

Головною і найдієвішою профілактикою поліомієліту були і залишаються щеплення від цієї страшної хвороби. Завдяки багаторічній цілеспрямованій вакцинопрофілактиці захворювання переважають легкі форми інфекції. Паралітичні форми виникають тільки у невакцинованих осіб! Крім того, дотримуючись правил особистої гігієни, можна значною мірою убезпечити себе від зараження вірусом, так що елементарне регулярне миття рук є непоганою профілактикою поліомієліту.

Вакцина від поліомієліту – оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ).

Перше щеплення малюку роблять через 3 місяці після народження і проводять її ще три рази з інтервалом у місяць. Зазвичай щеплення від поліомієліту роблять разом із щепленням АКДС.

Календар щеплень  здорової дитини після року виглядає так: ревакцинація в 18 місяців, в 20 місяців, в 14 років.

Вакцина проти захворювання – це краплі, які закапують відразу в рот. Зазвичай це дві або чотири краплі, залежно від віку дитини. Якщо немовля виплюне краплі від поліомієліту, їх тут же дають повторно.

Батьки повинні знати:

Оскільки вакцина проти поліомієліту містить живий вірус, то вона має певні протипоказання: загострення наявних хронічних хвороб, ослаблений імунітет, розлади нервової системи. Тому перш ніж робити дитині щеплення від поліомієліту живою вакциною, слід обов’язково проконсультуватися з педіатром і дитячим невропатологом

Шановні батьки! Терміново звертайтесь за медичною допомогою, якщо у дитини, раніше не вакцинованої проти поліомієліту, спостерігаються: висока температура, головний біль, біль у горлі, м’язах і кістках, нежить, диспепсичні розлади – блювання і проноси, біль у кінцівках, раптове порушення ходи, неможливість стати на ніжки, підвищена пітливість. Зволікання може обійтись занадто дорого!

 

Відповідальний укладач
Головний лікар В. П. Красник
Редактор   В.В. Портяк

About the author

admin administrator